Оповідання про мій виступ на Кубку України 2021 на Барабої.

Вересень. Спека. Полудень. Першою летить вольфрамова ракета десятка з ф'юженом на двійнику. П'ять обертів - пауза. Вершинка не відіграла. Ще п'ять в швидкому темпі ніби трохи відірвали приманку від глинистого дна. Так не годиться - треба вимотуватись: води по коліна на середині ставка і діла не буде. Але десь на середині вимотки монтаж різко зупиняється  і триметрова сефія показує свій елегантний вигин. Кач-кач-кач на місці. Іди сюди зубата! За 5 секунд під два кілограми живої щучої ваги гнули ручку вже мого підсака. Я спантеличено радів, бо розумів, що зустрівся з дуже рідкісним екземпляром у природі - барабойською щукою. Хто зна чи ще колись так пощастить! Пливи мала. Живи. 

Ану давай тепер німбла на двограмові бомбі покатаємо! Кидок, протяжка - щука! Та що це за цирк?! Звідки взявся цей кльов. Два кидки - дві риби сумарно за три кг! Та ні, не дві! Чотири! Плюс двушка і товстий окунь протягом десяти хвилин від початку офіційного тренування в зоні змагань! З одного сектора! 

Звісно я засмутився. За чотири дні до цього я виловив усього окуня в радіусі 5км від дому (темпового і пасивного), освоїв і полюбив белезу на 0.12му флюоркарбоні... Кому це все тепер?! На смарку?! Паніку геть! Треба перейти. Треба бігти чимдалі від цих злих товстих щук. Треба забути про них, вщипнути себе і прокинутись! Щуки небуло і немає. Ось новий сектор, новий берег і... Стара пісня. Кілошна щука і ще дві щучі покльовки за 5 хвилин. Белеза прощавай. Белеза пробач. 

Щуки були не лише у мене на тренуванні. На окунятників я дивився з такої висоти, ніби ніколи в житті не тримав в руках прута тестом нижче семи грам. Невже завтра треба буде гасити по повній? Не вірилось, але руки пахли здоровою рибою і цей дурман збивав усі раціональні думки і перебивав присмак домашніх окуневих напрацювань. 

Перший тур, зона А. 18-25-2

Поганий перший старт - це благо: біжи по зоні і збирай. О! А 58ий сектор вільний! Тут я на довго!  Тут живе щука. Старт! Я швидко розпочинився парою окунів сумарно на 250 грам і заглох. Щуки не клювали. Спроба підловити малечу не дала належного темпу. Година пройшла в одному секторі. Лідер зони піймав 800грам окунями. У мене 300. Я лечу. Тут би зібратись з волею і нарешті побігти збирати смугастий врожай всю другу годину, але ні: 54ий сектор вільний. Кину тільки два разочки! Тут піймали щуку і крупного окуня лайтом у першій годині. І в мене клює. Але в протоколі порожньо. Пів години, три покльовки,  0 риб. Це жах. Якщо не переламати ситуацію, ситуація переламає мене. Нужбо, давай! І воно дало! Щука 500г на останній хвилині в лівому краю зони на ближній дистанції. Я врятований. Я в грі. Але грати в щуку я більше не хотів: це не слизька доріжка - це сходи без перил облиті оливою.

Третя година. MHX 6010 і трента. Хороший старт. Перший сектор - рай окунятника. Прогноз у залізних 300 грам за годину в цьому секторі був би провалений , якби не пара кабанчиків, які гарно доповнили мої кволі потуги піймати окунячих немовлят. Звісно я ловив би тут окуня всю годину, якби у мене не тюкнула щука на тренту з самого початку. Двічі! Хитра дупа!  

А от Віталік Азаров, на прізвисько Танк, давив своїми важкими гусеницями зону А без емоцій, як справжня машина. Він же гахнув півтора кіла чисто окунями не кинувши жодного разу ваги овер 0,6грам. Моїх же 1050грам вистачило на одинадцяте місце з 33ьох учасників. Оскільки головна мета цих змагань була додаткова квота для федерації, цей результат мене цілком влаштував. 

Другий тур, зона Б, 28-2-20

Перша година на Дамбі дала сто грам на переміщенні. А от в другій годині я став в перший сектор в очереті, де на тренуванні смачно пакували крупного окуня з поважної дистанції. Вуйко, який провів там усю першу годину, підтвердив, що солдати не покинули окопів, а з ними і генерал-щука, яка хитро втекла при спробі затримання. Ну втекла- то втекла. Значить мені лишилась.

Сектор зайняв, риба є, попереду ціла година, лишилась дрібниця - піймати. Але дрібниці ж важливі! На ній я і погорів! Каматозна рибка розкочегарилась лиш під завісу години. Підряд піймав гарного окуня і мав покльовку. А потім жахнула вона! Вона жахнула , а я всік. В 99% це успіх. Мою блаженну посмішку мабуть було видно з зони Ц. Але протягнувши рибу десять метрів вона відпала. Я настільки давно мав такий негативний досвід, настільки був морально неготовий до такого повороту, що в мене мало не стався нервовий зрив. Чому відпала, бо затупився двійник. Чому він затупився, бо там живуть здоровенні мушлі-беззубки. Я витягнув їх кілька штук з брови. Але це ж професійний продукт - двійник спортивного ґатунку. Він може все! На жаль проти лому нема прийому. Хіба що світла думка. Але Чи знав я, що двійник затупиться? Ні. Він не тупиться об дрібну ракушку. А об велику затупився. Тепер знаю. Сум. Журба. Дуже коштовний досвід. Занадто коштовний. Мінус медаль особистого заліку з гербом. 

В третій годині я все ж доловився крупними окунями на ближній дистанції  і сумарно зважив 550 грам, чого вистачило на десяте місце. 

Третій тур, 18-2-32 зона С

Тур почався в гарній компанії з Ромчиком Негруцою. Ми чинно ловили нанориб доки одну з них не поцупила щука прямо на моїх очах біля містка. Тут-то я схопив тренту і завзято почав сканувати приманками усіх мастей прибережну акваторію. А та розбійниця досі була там і все бачила, але не клювала вдруге. Опустивши руки після численних спроб, нано снасть знову взялася до бою набирати вагу по рибкам-піщинкам. На третьому ж окунці сталося дежа-вю: та ж сама щука знову з'їла мого окуня прямо під вершинкою спінінга. Ох як же у мене запалало від такого нахабства! І давай я знову трентою пахати кожен квадратний сантиметр - все на марно. Робити нічого - знову нано. Але і нано не "нана". Якщо дрібний не клює - впиратися смислу нема. Знову трента, знову нова приманка і бінго! Вона цокнула по вершинці і здалася в полон. 450 грам радості + окуні. 

Друга година минула безрадісно і безперспективно попри найкращий старт. Я не пішов у той же сектор, про що пошкодував. На той момент в зоні вже було дві двушки і окунятники теж були на куражі. Наближався апофіоз. З поганим стартом я пішов у сектор, де провів першу годину. Він був зайнятий Данею Пономаренко і Вовою Романом, які від прибережного окуня не планували відволікатись. Я знав, що вони скоро вийдуть, а я туди зайду. Тому я причаївся в сусідньому секторі і шмаляв від душі ракету 14 грам перебираючи приманки. На черговому підриві у вісьмидесяти метрах від берегу приманка знайшла жертву - кілошного ляща, корчування якого зайняло не менше хвилини. А потім я все ж потрапив в прогал, який хотів. Риба проявляла себе здалеку у інших спортсменів, тому шлях бачився один: 14 грам і максимальний вихлоп. І треба було перебрати купу приманок щоб дійти до білого ф'южена і відчути цей солодкий блаженний "тюк" десь там на горизонті. Моя лайтова рибусічька заважила 500 грам, але для мене її вага вимірювалась тоннами позитиву, які вона мені подарувала. Гра в щуку - це все ще прогулянка по сходах облитих оливою, але я ж ловив не щуку! Я ловив окуня))). В цьому секторі той же Ромчик Негруца піймав кіло окунями з супердальньої дистанції в другій годині. А мені клюнула щука і вивела мене на третє місце в зоні.

Чи міг би я гарантувати попадання в десятку, якби був четвертий тур - точно ні. Навіть якби ми переграли турнір повністю я б не здивувався своєму цілковитому прольоту. Я не зрозумів нічого, тему не знайшов, але виїхав на знанні секторів і везінні. Тут можна було стати третім за кількістю риби в турі, але посісти двадцяте місце, бо бонус не прийшов і навпаки; пролайтувати три години без контакту зі щукою або кинути разок для різноманіття і впіймати. Можна було робити все однаково, але мати зовсім різні результати. З іншого боку цей Кубок подарував стільки прекрасних історій успіху тим, хто вже майже втратив надію, що за емоціями вийшов дуже напруженим і азартним. 

Моє глибоке шанування командам, які відповідально поставились до тренувань і підготовки до цих змагань і заслужено зайняли п'єдестал. Крейзі про, Рибрай, Джокер, Фіш-фіш- це переможці, які випрацювали систему, при якій в більшості випадків хто б не йшов в яку зону, кожен грав як один. Це професійно. Це достойно перемоги. Команда Фішфіш - мої фаворити, найкраща команда року. Даня, Андрюха, Танк - ви феєричні! 

Наша область свою квоту не отримала. Це заслужений результат. Нам ще треба попрацювати над командною роботою. 

Трумфатори особистого заліку, ті хто філігранно пройшов по лезу літнього Барабою, дивившись не раз у пащу прірви, але не впавши - Ігор Павлов, Лисиця Олексій і зірка Роман.

Я ж награв на восьме місце в особистому заліку з результатом 11-10-3. З сумом і злістю згадую свій перший старт в третьому турі зони А на Чемпі України в Горбатівці, де я став справа від сітки, а не зліва і лиш спостерігав, як мій сусід взяв зону за годину. Цей прольот закопав мій рейтинг КУ ЧУ цього року. А все могло б вийти дуже цікаво. Але не цього разу. Найкращим спінінгістом року став Жека Тетеря, з чим його дуже вітаю! Це головний трофей року, це історія, це слава, це визнання. Жека, ти хіт цього сезону! 

Подяка Одеській федерації за труди і клопоти по організації нашого свята. Ви великі молодці і станете ще краще, бо прагнете цього. Дякую, що прийняли нас.

Тисну руку більшості суддів, які професійно виконували свої обов'язки. Ви приклад, для ваших колег, хто поки не в темі. Дякую.

Всіх запрошую на Риболовний Факультет за професійним монтажем. Віддаючи перевагу нашому магазину, Ви інвестуєте у розробку нових професійних продуктів. Анонсую довгоочікувану новинку наступного місяця